Услід за Шевченковим пророцтвом
Услід за Шевченковим пророцтвом
Чотирнадцятий день відхиляє загравну фіранку,
Вже не сонце, а соняшник світить на зболений пруг,
Чи ти чуєш, Тарасе, Вкраїна щоночі й щоранку
"душу й тіло положим" співає велично довкруг.
Все, як ти нам велів: волю нації кров'ю скропили-
у Херсоні, Охтирці, Одесі, у Києві, Бучі...
Лють та праведна битва укотре наснажують сили,
А у хвилях Дніпра линуть тисячно гасла ревучі.
Глянь, наш батьку, як небо наситилось кулями,
А на чорному гіллі застигли дитячі плачі,
Наративи фальшиві про "мир" нам до біса намуляли,
Проти наших бузькІв збились зграями їхні грачі.
Твій "Кобзар - то є матриця сильного, вільного духу,
Хто не мав ворогів, той, направду, не знає життя.
Справа честі для нас після сотень смертей і розрухи -
лиш свобода і мир, у минуле нема вороття.
Вже забрунився цвіт на деревах новітнього саду,
Проростає могуттям оновлений нації код,
Обіймуться брати, та немає прощення за зраду,
Зустрічай-но лиш, світе, нескорений, вільний народ!